Психолого-педагогічна адаптація дошкільників до дитячого садка

Проблема адаптації до умов дошкільного навчального закла­ду виникає у дитини будь-якого віку, коли вона вперше посту­пає до дитячого садка. Для такої дитини незвичне все: відсутність близьких, незнайомі дорослі, велика кількість дітей, новий розпорядок дня, нове приміщення тощо. Змінені звичні умови життя вимагають від дитини перебудови раніше сформо­ваного стереотипу поведінки. Як відомо, він формується вже з перших днів життя дитини в сім'ї і до 2—3 років стає досить усталеним. Така різка зміна звичних форм життя викликає, на­самперед, нервово-психічне напруження, не завжди проходить без утруднень, а в деяких дітей супроводжується важкими емо­ційними переживаннями.

У дітей у період адаптації можуть по­рушуватися сон, апетит, настрій, інколи підвищується темпе­ратура тіла. У деяких може спостерігатися тимчасова втрата мовлення, порушуватися раніше набуті позитивні навички.

Як показують педагогічні та медичні дослідження, харак­тер та тривалість адаптаційного періоду залежать від таких факторів, як:

• вік дитини (з 2 років діти свідомо реагують на нові умови життя);

• стан здоров'я та рівень розвитку дитини (здорова, доб­ре розвинена дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації);

• індивідуальні особливості дитини (значною мірою по­ведінка дитини залежить від типу нервової системи);

• рівень натренованості адаптаційних механізмів (діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умо­вах життя, легше звикають до дитячого закладу);

• досвід спілкування з дорослими та ровесниками (умін­ня позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватися з іншими дітьми).

Залежно від зазначених факторів адаптація дитини до умов дошкільного закладу може проходити по-різному. Виді­ляються групи дітей з «легкою адаптацією», «адаптацією середньої важкості» та з «важкою адаптацією».

За «легкої адаптації» негативний емоційний стан дитини триває недовго. У перші дні в неї погіршується апетит та сон, вона мляво грається з іншими дітьми. Але під час подальшо­го звикання до нових умов усе це проходить протягом пер­шого місяця перебування дитини в дитячому закладі.

За «адаптації середньої важкості» емоційний стан ди­тини нормалізується повільніше. Протягом першого міся­ця вона хворіє, як правило, на гострі респіраторні інфекції. Хвороба триває 7—10 днів і завершується без будь-яких ускладнень.

За «важкої адаптації» емоційний стан дитини нормалі­зується досить повільно. Інколи цей процес триває кілька місяців. За цей період дитина або хворіє ще раз, часто зі знач­ними ускладненнями, або виявляє стійкі порушення поведін­ки (намагається сховатися, кудись вийти, сидить та кличе маму тощо). У таких дітей простежується бурхлива негатив­на емоційна реакція і негативне ставлення до оточення дитячого закладу в перші дні, згодом ця поведінка досить час­то змінюється в'ялим, байдужим станом.

Легку адаптацію і певною мірою адаптацію середньої важкості можна вважати закономірною реакцією дитячого організму на змінені умови життя. Важка ж адаптація свідчить про надмірність психоемоційних навантажень на організм дитини і потребує відповідної уваги як із боку ви­хователя й батьків дитини, так і з боку практичного пси­холога.

Можливі причини «важкої адаптації» дітей до умов дитячого закладу

Можливими причинами «важкої адаптації» можуть бути:

1. Несформованість у дитини позитивної установки на відвідування дитячого закладу.

2. Несформованість навичок самообслуговування.

3. Несформованість предметно-практичної діяльності в дитини.

4. Несформованість продуктивних форм спілкування з ро­весниками.

5. Значна невідповідність домашнього режиму режимові дитячого закладу.

6. Затримка формування емоційних зв'язків між дитиною та вихователем.

Період входження дитини в колектив, в дитячий садок.

Не лякайтеся, якщо на другий день (саме на другий, а не на перший) дитина буде сильно плакати. Вона уже зрозуміла, що його мама (тато, бабуся, дідусь ...) збираються залишити його тут на довгих кілька годин. Адже в перший день для нього все нове. Багато іграшок, багато таких же чоловічків, як і вона, тітка-вихователь (деякі малюки називають перший час вихователя мамою). І дитина не відразу помічає, що вона залишилася без батьків. Ваша задача в перший день полягає в тому, щоб Ви забрали дитину до того, як він це зрозуміє. Так що краще за все не йти з саду, а бути десь по близькості. І за першим покликом вихователів забрати дитину додому. А на другий день малюк вже розуміє, що його мама піде, і він залишиться зовсім один. Але повірте, дуже мало дітей протягом усього дня плачуть так само, як у перші хвилини, коли малюк переступає поріг дитячого садка, тримаючи маму за руку. Всім відомо, що наші діти – це маленькі маніпулятори. До тих пір, поки мама не пішла, дитина вірить, що якщо голосно плакати, то мама зглянеться і забере його звідси. Як правило, як тільки мама залишає дитину в групі, увага дитини швидко переключається на щось цікаве і захоплююче, наприклад, на нову гру, або яскраву іграшку.

Що робити, якщо дитина плаче при розставанні з батьками?

· Розповідайте дитині, що цікавого чекає його в дитячому садку (зустріч із друзями, цікава книга, нові пісні й танці, гарні іграшки)

· Будьте спокійні, не проявляйте перед дитиною свого занепокоєння

· Дайте дитині із собою улюблену іграшку або якийсь предмет із дому (можна покласти в кишеню куртки будь-який "секрет" – навіть звичайний великий ґудзик)

· Придумайте та відрепетируйте кілька різних способів прощання (погладжування по спинці, повітряний поцілунок, "секретне слово")

· Будьте уважні до дитини, коли забираєте його з дитячого садка (розпитайте, чим він займався, похваліть його малюнок або виріб)

· Демонструйте дитині свою любов і турботу (скажіть, що весь день думали про нього, планували спільні заняття на вечір)

· Головне - будьте терплячі!

Найбільш переконливим засобом умовляння є особистий приклад батьків. Діти, особливо молодшого віку, часто вживають: «А моя мама сказала», «Так робить мій тато», «Мій тато завжди так робить» і т. ін.

Це свідчить про те, що

діти передусім наслідують своїх батьків. Батьки самі не помічають переконливої сили своїх прикладів на виховання дітей. А діти все враховують: як ставляться один до одного батько й мати, як вони ставляться до своїх батьків (до бабусь і дідусів дітей), як ставляться до сусідів, до гостей.

Все це найбільш активно впливає на світогляд дітей, на їх переконання, погляди і стає для них прикладом. Діти наслідують від своїх батьків і звички. Можна напевно сказати, що коли самі батьки не миють рук перед їжею, лягають у постіль, не миючи ніг, не користуються носовою хусткою, ніколи не вживають у зверненні один до одного чи до дітей ввічливих слів «Будь ласка», «Дякую» і т. ін., то важко доводити дітям необхідність вживання таких слів по відношенню де батьків, товаришів, а також один до одного. Діти чуйно сприймають найменший фальш у поведінці батьків.

Буває так, що батьки зауважують дітям про погане їх ставлення до навчання, лають їх за пропуски уроків, а самі тим часом допускають прогули і спізнення на роботу без будь-яких причин.

Трапляються випадки, коли батько чи мати з причин побутового характеру не виходять на роботу, а дітям наказують повідомити чи сказати, коли хто спитає, що вони хворі.

Буває ще і так, коли батьки залишають дитину вдома з причин домашніх обставин, а самі наказують сказати педагогу, що він хворів. Все це закладає основи фальшу і неправдивості у дітей.

Така поведінка батьків є найбільш згубною для їх авторитету в очах дітей. Основою авторитетного особистого прикладу у вихованні дітей є моральна стійкість, ідейна переконливість і правдивість батьків.

Найважливішим засобом піднесення авторитету та особистого прикладу батьків є єдність між їх словами і ділами. Якщо батьки вимагають від дітей добре вчитися, вони повинні бути прикладом для цього у ставленні до своєї роботи.

Якщо вони вимагають від дітей правдивості, то насамперед самі повинні бути правдивими в усьому. Виховання дітей за допомогою особистого прикладу обов’язково вимагає наявності у батьків тих рис, які вони хотіли б бачити у своїх дітей. «Головною підставою батьківського авторитету, — писав А. С. Макаренко, — тільки і може бути життя і робота батьків, їх громадське обличчя, їх поведінка».

«Я – гарний товариш»

(розвивальне тренінгове заняття для дітей

старшого дошкільного віку)

Мета: зняття емоційного напруження; формування позитивної самооцінки; усвідомлення своїх позитивних рис; підвищення почуття особистісної значимості; формування альтруїстських форм поведінки, вміння турбуватися про інших.

Матеріал: папір, кольорові фарби.

Хід заняття

1. Привітання«Коло друзів».

Мета:встановлення позитивного емоційного контакту.

Станем разом ми у коло,

Скільки друзів - глянь навколо,

Зліва друг, і справа друг.

Візьми лівого за руку,

Візьми правого за руку,

Гарний вийшов круг.

2. Гра „Котик”.

Мета: зняття емоційного, м’язового напруження, встановлення позитивного емоційного настрою в групі.

Діти знаходяться на килимку. Під спокійну музику вони придумують казку про котика, який:

· ніжиться на сонечку (лежить на килимку);

· потягується;

· умивається;

· дряпає кігтиками килимок тощо;

· коли побачив своїх друзів;

· коли залишився сам вдома.

Як музичний супровід можна використати записи аудіокасети „Чарівні голоси природи”, „Малюк у лісі”, „Малюк на річці”, „Малюк і пташка” тощо.

3. Вправа „За що мене люблять друзі?”.

Мета: підвищення значимості кожної дитини, усвідомлення своїх позитивних рис.

Діти сидять по колу. Кожна дитина по черзі говорить усім, за що її люблять друзі. Якщо виникають труднощі, інші діти можуть допомогти. Підвести дітей до висновку про те, що потрібно уважно ставитися до оточення.

4. Вправа „Який я?”

Мета: формування адекватної самооцінки.

Діти по черзі називають свої позитивні та негативні риси.

5. Бесіда за казкою „Гуси-лебеді”.

Мета: моделювання ситуацій, вербалізація глибинних переживань, мобілізація життєвих сил дітей на їх знищення, розвиток співчуття, співпереживання.

Аналіз поведінки героїв казки: гусей і сестрички:

- Які герої подобаються?

- Чому?

- Які не подобаються?

Діти називають та демонструють мімікою основні риси казкових героїв:

- Кого б ви обрали собі за друга?

- Чому?

У кого з казкових героїв серце було: добре, прекрасне, зле, кам’яне, холодне?

Рольове програвання сцен казки.

6. Гра „Подаруй своє серце”.

Мета: діагностика рівня сформованості моральних почуттів.

Запропонувати дітям „подарувати” своє сердечко (паперове) героям, які подобаються.

7. Етюд „Чарівники” Ауторелаксація.

Діти уявляють себе чарівниками і потрапляють в країну казок, де можуть змінювати казкових героїв.

8. Рефлексія.

Мета: формувати у дітей вміння аналізувати свої успіхи, досягнення, емоції та враження.

Психолог пропонує дітям подумати й розповісти про свої успіхи, досягнення (що вийшло найкраще), емоції та враження (що більше сподобалось) на занятті. Висловлюється кожна дитина.

9. Ритуал прощання «Обійму я міцно друга».

Мета: закріплення емоційного стану, позитивний вихід із заняття.

Діти стають у коло і по черзі дякують один одному за спільні ігри обіймаються один з одним.

РОЗВИВАЛЬНЕ ЗАНЯТТЯ

"Протягну я казці руку"

Мета: розвивати у дітей творче мислення, фантазію, уяву, впевненість у своїх силах, креативний підхід до створення нових образів.

Матеріал: мольберт, плакат, фарби, аркуш паперу по кількості дітей, свічка.

Категорія: діти старшого дошкільного віку

Кількість: 10 – 14 дітей.

Тривалість заняття 40 хвилин.

Зміст: 1. Ритуал привітання «Поділися добротою з друзями» - 2 хв.

2. Розповідь про королеву Фантазію – 5 хв.

3. Психогімнастика «Усмішка» - 3 хв.

4. Малювання методом кляксографії «Моя усмішка» - 10 хв.

5. Бесіда – гра «Казка по колу» - 10 хв.

6. Вправа – розминка «Хатинка» - 5 хв.

7. Рефлексія – 3 хв.

8. Ритуал прощання «Свічка доброти і тепла» - 2 хв.

Хід:

1. Ритуал привітання «Поділися добротою з друзями»

Мета: встановити позитивний емоційний контакт, розвивати здатність координувати голосову та рухову активність, формувати позитивну мотивацію на заняття.

Діти стають у коло і промовляють слова - привітання, подаючи одне одному руку і при цьому посміхаючись. Коли це зроблять усі, утворюється замкнуте коло. Психолог наголошує, що усі діти – єдине ціле. Подарувавши товаришу посмішку, вони віддали йому часточку тепла своєї душі. Дітям пропонується відчути, чи пішло тепло у їхні долоньки.

Психолог запрошує дітей сісти зручно на килимок і послухати цікаву історію.

2. Розповідь про королеву Фантазію

В одному чудовому королівстві, де завжди вічнозелені сади і сонце ніколи не ховається за обрій, з початку століть і донині володарює прекрасна королева Фантазія. Багато століть вона була щастям для тих, хто її знав, усі її любили і поважали. Серце у королеви було таке полум’яне, що вона кидала свої ласкаві промені далеко за межі свого королівства. Вічно юна і прекрасна королева сходила на землю і чула, що люди тяжко працюють, невесело проводять час у роботі. І щоб це змінити, вона приносила кращі дари свого королівства. Люди почали вигадувати та майструвати різні знаряддя, що полегшували їх працю. Відтоді, як королева Фантазія пройшла по землі, люди стали веселіші та щасливіші.

І ось тепер королева послала на нашу землю свою донечку Казку. Казка сьогодні завітала і до нас. Вона розлетілася по всій кімнаті і заховалася у когось у кишеню, в аркуші паперу, у фарбах, у пензликах, у ваших зачісках.

- А як ви думаєте, чому вона це зробила?

- Що потрібно зробити, щоб вона проявила свої чарівні здібності?

- Як ви будете зустрічати Казку?

Так, її потрібно зустрічати з гарним настроєм і з посмішкою, тільки тоді казка оживе. Давайте і ми зараз усміхнемося.

3. Психогімнастика «Усмішка»

Мета: зняття емоційного напруження у дітей, налаштування на творчу роботу.

Психолог пропонує дітям усміхнутись:

- як клоун у цирку;

- як кіт на сонечку;

- як усміхаєтесь своїй мамі.

- Діти, у вас були гарні усмішки, сміх розсипався по всій кімнаті, а я боялася, що він загубиться, і ловила його. Ось що в мене вийшло (показ плаката з нанесеними різнокольоровими плямами).

- Діти, а як ви думаєте, чому сміх у мене вийшов саме такий?

- Яким чином можна його ще зобразити?

- Якого кольору буде саме ваш сміх?

Психолог пропонує дітям намалювати свій сміх, щоб Казка ожила.

4. Малювання методом кляксографії «Моя усмішка»

Мета:розвинути фантазію, уяву, творче мислення.

Матеріал: фарби, аркуші паперу по кількості дітей.

Діти на середину аркуша виливають трохи фарби декількох кольорів і лист складають навпіл. Потім – розгортають, і тепер можна грати. Діти по черзі говорять, кого чи що вони бачать у своїй «кляксі» або її окремих частинах (нових героїв казки). Щоб образ вийшов закінченим, діти домальовують необхідні деталі пальчиками.

5. Бесіда – гра «Казка по колу»

Мета: розвивати творче мислення, фантазію, уяву, креативний підхід до створення нових образів.

Психолог пропонує дітям скласти спільну власну казку зі своїми героями, які діти намалювали. Потрібно не тільки дати герою ім’я, а й розповісти, який він, яку роль виконує (в разі потреби психолог допомагає). – Я почну, а ви будете продовжувати, і так одне за одним по колу.

- Далеко – далеко, на самому краю землі, ріс чарівний ліс. У ньому росли незвичні дерева, квіти. Навіть мешканці у ньому були незвичайні…

А щоб мешканці чарівного лісу не сумували і завжди могли допомагати один – одному, вони зібралися всі разом і вирішили побудувати собі хатинку.

6. Вправа – розминка «Хатинка»

Мета: формувати вміння орієнтуватися у просторі, розвивати творче мислення, фантазію, увагу, кмітливість, швидку реакцію на сигнал , психомоторику.

Психолог: Ми всі – цеглинки. Будемо будувати будиночки з двох, трьох, чотирьох… цеглинок. Зараз гратиме музика. Ви – цеглинки – можете робити все, що заманеться: стояти, стрибати, бігати, танцювати. А як музика стихне, і почуєте команду: «Хатинка з двох», то повинні швидко знайти собі пару та утворити будову «хатинки». Якщо буде команда: «Хатинка з трьох» - утворюєте будову «хатинки» втрьох… Потрібно зробити все якнайшвидше.

І саме головне, щоб вони не були схожі один на одного.

- Діти, ви відчуваєте, що у кімнаті відбувається щось незвичайне?

- Як ви гадаєте, що саме?

- Чому це відбулося?

- Мені здається, що Казка доторкнулася до кожного з нас і ми стали справжніми чарівниками. Бо тільки вони можуть скласти справжню казку у якій живуть незвичайні, але дружні, сміливі та добрі герої.

Казка прощається з нами, бо їй потрібно вирушати до інших діток.

- Що ви хочете сказати їй на прощання?

7. Рефлексія

Мета: формувати у дітей вміння аналізувати свої успіхи, досягнення, емоції та враження.

Психолог пропонує дітям подумати й розповісти про свої успіхи, досягнення (що вийшло найкраще), емоції та враження (що більше сподобалось) на занятті. Висловлюється кожна дитина.

8. Ритуал прощання «Свічка доброти і тепла»

Мета: закріплення емоційного стану, позитивний вихід із заняття.

Діти стають у коло і по черзі передають свічку, прощаючись один з одним.

Список використаних джерел:

1. Атемасова О.А. Психогімнастика: Старший дошкільний вік. – Вид. «Ранок», 2010. – 158 с.

2. Виготський Л. С. Уява і творчість у дитячому віці. - М.: Просвещение , 1991. – 87с.

3. Гутковіч І.Я. , Самойлова О.М. Збірник дидактичних ігор з формування творчого мислення дошкільнят : Посібник для вихователів дитячих садків . - під ред. Т.А. Сидорчук - Ульяновськ , 1998 . – 123с.

4. Нечипорук Н.І., Томе О.П. Розвивальні ігри для дошкільників. – Х.: Вид. група «Основа», 2007. – 192 с.

5. Фесюкова Л.Б. Розвивальні ігри для дітей 4 – 7 років. – Х.: Вид. «Ранок», 2007. – 144 с.

Коментарi